І знов про те саме, тобто про кіно. Хотіла витягти кудись Остапа, і заодно й собі розважитись. Тож вибрала похід в кіно. Ну, балда, купилася на назву : "Геракл. Початок легенди" Ні, ну я розумію, що від американців не можна чекати якоїсь історичної, чи міфологічної достовірності, але щоб аж так!!! З земного батька Геракла зробили тирана і звіра, і Гера сама(!!!) підсовує Алкмену під Зевса, щоб у тієї народився герой, який врятує Грецію від злого царя. Далі, цар (а вірніше, король і "сір") завоював немало-небагато Єгипет, а в союзниках, чи васалах у нього ходить Германія і Африка. При цьому, богів ніяких ніхто взагалі не признає . Навіть про Зевса кажуть так, ніби це старий забутий міф. Сам Геракл ледь не загинув від найманців підступного батька, опинився в рабстві і став бійцем на втіху глядачам ( У Римі це називалося гладіатор). У авторів не вистачило глузду почитати міфи про Геракла, бо тоді б вони вигадали щось краще , ніж суміш Конана-варвара, Максимуса з "Гладіатора" і Спартака.Ну і далі всякий брєд в стилі нерозумних американців -- аж до переможного кінця, убивства головного поганця і загального щастя. Але для мене апофеозом дурості став теарт , заповнений чоловіками і жінками (!!), там де задник сцени, сиділи вгорі як на трибуні високопоставлені господарі і гості, а на півкруглому майданчику внизу (забула, як він називається, чи просценіум?), засипаному пісочком, билися насмерть гладіатори (і серед них Геракл).
І от після цього я думаю, може годі ходити в кіно?

@темы: кіно