У суботу на честь дня музики відкривався концертний сезон у філармонії. Був чудовий концерт на 2 відділи. В перщому камерний оркестр грав Чайковського, в другому солістка скрипалька віртуозно і натхненно пиляла свій інструмент. При всьому розумінні її таланту, вміння і т.д. я черговий раз переконалася, що не люблю скрипку. Такий різкий, визгливий звук, особливо на високих нотах, що робиться неприємно моїм вухам. А ще переконалась, що немаю любові до віртуозних творів. Це вже не музика, а спорт якийсь. Хто зіграє за 10 хвилин концерт, а хто може і швидше. Мої внутрішні ритми повільніші, і шалений темп викликає просто неприємні відчуття. Але я не про це. Я хотіла скласти хвалу нашому оркестру. Він грав ДУЖЕ добре. Аж приємно було ловити кожен звук. Жодної фальшивої ноти, ансамбль строїв так, що голоси кількох інструментів зливалися в один і виникав ефект, ніби звучить зовсім інший, наприклад гобой, чи ще якийсь духовий. Коли музиканти стишували звук, то аж дихання завмирало разом з музикою. Давно я не одержувала такої насолоди від живого виконання. Страшенно рада за наш оркестр, за нового диригента, який зробив таку музику, за нового директора, який знайшов такого диригента (і вигнав старого, який лише вимагав, щоб його називали "маестро"), і за себе як за слухачку, бо врешті-решт, як сказав один мудрець, якщо музику ніхто не слухає, вона перетворюється на "сотрясение воздуха".
Отож, хвала музиці!
Слухайте музику.
Отож, хвала музиці!
Слухайте музику.
Ура Тарасенку
А ти мені так і не подзвонила...
Вже не дзвони, бо всі сплять.