Хатинка в Абрикосовому Гаю — @дневники: асоциальная сеть

понедельник, 24 июня 2013

23:39

Ще про кіно (1)

Нерегулярна я все-таки людина. Марудно тикати по клавішах букви. Хоча, писати теж, мабуть, набридло би. та я не про це. Давно не писала, бо ліньки, та і нема про що. Але кіносезон продовжується. Як я собі подумала, то за весну я багато чого передивилася. Хочеться чогось... От і шукаю це чогось в кінокартинах. (Я вже плювалася на 3Д, від якого нема спасіння, але навчиался дивитися його без окулярів).
Щось багато чого я дивилася, все більше екшени, чи бойовики (грешна, матушка, люблю добро з кулаками), хоча не відмовлялася і від мелодрам, тільки костюмованих. Про сучасне життя не люблю, не цікаво, негарно. Але найсмішніше було те, що подивилися з сином один фільм, і ніяк не могли згадати, ЩОж ми дивились. читать дальшеПравда, і фільма була дурна. Так що хотілося коментувати прямо в залі, і ржати вголос. А так, не знаю, чи писала, досі на першому місці "Хмарний атлас".Всякі боячки такі собі, що краще, що гірше, але нічого не взяло за душу. Великі надії покладала на фільм з Томом Крузом (от лихо, теж забула назву), щось про постапокаліптичний світ, де жіночу роль грає якась наша акторка. Начебто і фільм професійний, грамотний, і сюжет заверчений як треба, і Круз грає як треба, декорації, натура на місці, але з голови не йде означення :"вторинний". купа моментів, які вже десь були. Я розумію, що в принципі важко вигадати щось абсолютно нове, все вже десь було, але може якби щось хапнуло за душу, то я не думала над професійним рівнем, а просто переживала за героїв, чи саму історію, але тут цього не було. Жаль. Ще один схожий вердикт, може не стільки вторинний, але якийсь не дуже хапальний за душу : "Земля після нашої ери", теж фантастика, з Уільямом Смітом і його сином. Але тут більше викликали здивування і запитанна сценаристські та режисерські придумки . Земляни змушені покинути Землю, оселилисі на іншій планеті, де, виявляється вже були інші колонізатори-інопланетяни. і не придумавши нічого кращого (можна ж якось домовлятися, вступати в переговори, а якщо хочуть знищити то просто і ефективно за своїми крутими технологіями раси, яка опанувала міжзоряні польоти) Ні, для автора потрібна була жутка історія (бо навколо того крутиться сюжет) і він придумав, що інопланетяни натравили на людей жутких сліпих монстрів, які відчувають людський страх(в фізичному і фізіологічному смислі: піт, адреналін, і всяке таке). І тільки дежто з найкрутіших воїнів умів їх так не боятися, що не відчував зовсім ніяких емоцій і був невідчутний для монстрів. Одного монстра везуть на якусь планету, щоб тренувати солдатів, але терплять аварію і приземляються на Землі, яку давно покинули (тисячі років). За цей час (за придумкою автора, бо на мою логіку НАВІЩО?) все на планеті еволюціонувало , щоб вбивати людей (Яких нема!). Коротше всі загинули, крутий капітан і вояк тяжко поранений, на ногах юний курсант (за сумісництвом син капітана), який має запустити аварійний маяк, який віднесло при посадці, не датися страшним земним звірам, які тисячу років еволюціонували в надії добратися до людини, та щей навчитися прийомам беземоційного бою, щоб без страхі, поту і докорів завалити монстра. Що герой і зробив.
Ще кілька моментів (мене так розпирає, бо нема з ким поділитися, бо ті, з ким можна було би, дуже далеко) : на планеті все ж знаходиться одна дружня істота, велетенська птаха, яка у вдячність за намагання зажистити її дитинчат від якихось шаблезубих тигрів, рятує хлопця ціною свого життя.
На планеті вночі настає мороз десь десь за 30, чиі всі 40 градусів. А вдень буяє тропічна рослиннівть, велетенські папороті річки течуть, хижі мавпи бігають і всяке таке. Звісно, ефектне видовище, коли на очах скручується листя, починає іти сніг, але мало вірю, що пишна тропічна та екваторіальна рослинність здатна на такі зміни. Хоча справжня природа дійсно гарна (знімали в Коста-Ріці, там, куди заперли Парк Юрського періоду). Я подумала, що гарно, що на Землі є ще такі місця.

@темы: кіно

URL

среда, 10 апреля 2013