Недавно подивилася кіно (нове) про Моісея і вихід ізраїльтян з Єгипту. Називається "Вихід. Царі і боги" реж. Рідлі Скотт. Про цй фільм писали щось не дуже добре, що він якийсь невдалий, і всяке таке. Що спецефекти перевершують гру , ну і таке інше. Мені він не видався таким поганим. Може і не найкращий, але і не поганий. Але одне цікаво : події 3-тисячолітньої давності трактують дуже по-сучасному, в чомусь намагаються дати сучасне пояснення подіям, керуються у вчинках сучасною мотивацією. І я собі думаю, що часу від тієї історії пройшло так багато, що сучасна людина (особливо коли намагається сама переказати цю історію) просто не може зрозуміти і прийняти події просто так. Вони занадто жорстокі, чи безглузді, чо незрозумілі. (я не торкаюся того питання, чи було це насправді в історії, бог з ним, мене цікавить історія як літературне джерело для екранізації).Моісей у фільмі сперечається з богом, кричить на нього, заперечує йому, критикує його дії. Хоча по історії мало би бути зовсім не так. Самі єгипетські напасті показані так, ніби бог просто демонструє свою могутність, але Моісея це лякає, він не згоден з такими методами переконування фараона. Це дуже по-сучасному. Давня людина не посміла би заперечити богу, що його дії негуманні, тим більше щодо ворога. Та й єгиптяни у фільмі якісь безвірки, ніхто не вірить у богів, не поклоняється їм щиро, всі тільки роблять вигляд, для простого люду. Між собою ведуть доволі цинічні розмови, зате не забувають про економічну вигоду і всякі сучасні штучки. Мені здається, сучасні люди, навіть митці не можуть вникнути в психологію давніх людей, які СПРАВДІ вірили в силу богів, у свою залежність від їх волі, в цьому не сумнівалися, не оспорювали. Тай самі євреї у фільмі не показані віруючими, там один Мойсей має якісь стосунки з богом. Коротше, на мою думку, непоганий фільм, є моменти ліричні, глибокі, є цікаві ходи (Моісей бачить бога як хлопчика), спецефекти не лізуть в очі так нарочито, тобто гарних моментів вистачає. Але нема епічності в цій оповіді, а вона мала би бути, бо це не психологічна драма, не шлях до істини одного героя, а драма народу і його тріумф.
Ще кілька кумедних деталей : Моісей вирішує боротися за визволення свого народу терористичними методами : Палить сади, нищить провіант, влаштовує в домах і зерносховищах пожежі і вибухи. На що фараон відповідає каральними акціями : показово страчує по сім"ї. Ще він говорить, що його такі дії мають змусити народ Єгипта змусити (!!!!) фараона відпустити євреїв. І десь ще говориться про те, що євреїв утискають, а вони мають користуватися тими ж правами(???!!!???), що ї єгиптяни. І сам фараон говорить щось про "мій народ". Так ніби він не був правителем, для якого (звичне діло), підданці просто пил під ногами. Коротше, сучасне кіно з сучасною мотивацією. Хоча для епічних історій не потрібна якась мотивація. Як в казках. Щось робиться, бо так! Без всяких пояснень. Так має бути і все.
Подивилася ще одне нове фантастичне кіно (у мене період запойного перегляду фільмів і мультів) "Сходження Юпітер" . Остап намагався дивитись разом зі мною, але не зміг. Сказав, що нудота, і втік. Я додивилася, бо мені було вже цікаво закінчити і добратись до розв"язки. Хоча згодна, фільм вийшов нудний. ні , навіть не те слво, не нудний (бо і динамічний, і всякі світи, і кораблі, і герої, все, що по сюжету положено, є ) може навіть і сюжет кращий, як в останніх Зоряних війнах. Але розказано так, що не хвилює, не може зачепити душу. І тут не допоможуть ні спецефекти, ні якісь інші технічні чудеса. А історію дивишся байдуже. Ага, героїню ледь не вбили, ага, тут вона збирається пожертвувати собою, ага, планета руйнується... ну і таке інше. Сидиш і позіхаєш. Не знаю, чия це вина, режисера, що не перейнявся історією, акторів, які не вміють грати... Щось таке. Потім я подумала, може це була спроба зробити альтернативу Зоряним війнам? ( тут теж і принцеси є, і космічні системи, і якась міжпланента гвардія з крилами (ГМО), царствуючі роди, інтриги, загроза Землі, ) тільки іскри нема тієї, яка оживляє сюжет.
Ще про мультики: дивилась Посіпак (Гидкого Я не змогла переглянути, хоч 2 рази намагалася. Ну не моє!). Кошмар перед Різдвом - на мою думку, гірше за Труп нареченої, але може через те, що вони весь час співають, а перекладачі весь час перекладають. Треба дивитись без перекладу. Ще якісь американські, але то не варте уваги. А уваги варте ось що : Пісня моря. Це франко- британсько-(чиєсь ще)-ірланське виробництво. У мене велика підозра, що цей фільм робили ті люди, що і Абатство Келлс. Прекрасна історія на основі ірланських міфів. Та ще й мальована! Варто подивитись. Ще прекрасна французька історія :Ернест і Селестіна (по франц. коміксах). І ще один симпатичний фільм "Вартовий Місяця" (Точніший переклад з фр. Охоронець, гвардієць Місяця). Мені сподобалося. Коротше, французів треба дивитися (І і обов"язково Мішеля Оссело).