Приїхала з Ізраїля стара колега батьків, моя вчителька з ф-но. Розказувала за обстановку там, за зіткнення з арабами. Розказала цікаву деталь, на мій погляд таку, що вельми характеризує єврейчиків як народ. (для мене явно неприємну і неприйнятну). Виявляється на поч 20 ст., коли постало питання створення єврейської держави (проти цього не має ЖОДНИХ заперечень), якась територія (не знаю, за міжнародними домовленостями, чи як) відходила євреям. але бажаючи збільшити територію, багаті євреї (саме по собі теж абсолютно природне бажання) стали скуповувати (!) землю у місцевих арабів. І тепер за ці землі точиться війна: євреї з паперами, з купчими документами доказують, що це їхня територія, а араби кажуть: це наша ісконная земля, земля наших предків, і плювати ми хотіли на ваші дурацькі бумажки. ми звідси нікуди не підем, будем воювати і умрем за цю землю і на цій землі.
З цього приводу у мене з"явились кілька думок. Євреї дуже характерно для себе спробували вирішити свою проблему : купити. Це те, що вони добре вміють робити, і роблять століттями. Для них очевидно це нормально. Але при всій законності таких операцій (начебто), я не надивуюся, невже вони подумали, що так просто можна купити батьківщину? Невже просто звичайним актом куплі-продажі земля, по якій століттями ходили і ходять інші люди, тепер стане їхньою? Це так у нас десь по Дніпру (наприклад) якийсь придурок продасть свою землю іноземцям — бо він бідний і треба грошей, бо він дурень, чи йому взагалі на все начхати, і у мене в країнї, в її середині, в серці виникне ЧУЖА земля, хтось претендуватиме за шматок моєї батьківщини на тій підставі, що він купив у когось шмат землі? Від цього вона не перестане бути МОЄЮ. Це не вирішується грішми, батьківщина не товар, що її можна прикупити, щоб було побільше. Я не розумію, як деякі люди цього не розуміють. Батьківщина — це ж не просто земля, це земля тепер, колись, це тисячі років, коли мої пращури ходили цією землею. Вони лягли в неї, вмерли, чи були вбиті, чи закопали трупи ворогів, вони орали цю землю, годувались з неї, пасли худобу, любили її вони переходили в неї, а вона переходила, проростала в них. Це не можна КУПИТИ! жоден папірець безсилий проти цього зв"язку. І тому я цілком розумію арабів, які воюють за свою землю, бо вона, хоч і продана, але їхня, і вони ніколи не відмовляться від неї. Це смішно і глупо качати права на таких підставах. І мені здається, поки євреї не навчаться жити поряд з арабами, шануючи їхнє право на цю землю, і не будуть вести себе чемно, як і годиться прийшлим (Вони можуть скільки завгодно говорити, що це їхня обітованна земля. Але вони звідти пішли. По-доброму, чи ні — інша справа. але пішли. І на цю землю прийшли інші. Спершу завойовники, але з часом вони вросли в цю землю, і вона стала їхньою. І тепер марно казати : забирайтесь. це наше). Євреям слід було, на мою думку, делікатно (що не виключає твердості) вживатиса в цей район, щоб знову завоювати (чи правильніше) здобути право називатися дітьми цієї землі.