Будні

[grytsayka]

Ого-го, як час біжить. Так давно не заходила на щоденник! Все клопоти, клопоти, робота, робота...
На клубі ми робили фігурки Богоматері Покрови. Звичайно, це моя чергова "бредова" ідея — теперішні діти такого не роблять. Не вміють, і навіть не здогадуються, що таке можна робити самим.
Ідея проста : принцип паперової ляльки. Я полазила по інтернету, пошукала, як зображують Покрову на іконах, змалювала найтиповіші пози, шати, зробила заготовки фігурок з картону на підставках, принесла дітям, показала, розказала. Вони нічого не зрозуміли (бо майже ніхто не грається тепер паперовими ляльками), але я сказала, що коли сенсей каже "Роби!", то треба просто робити, а результат сам себе покаже. Так і сталося: як я склеїла першу богородицю, всім захотілося і собі таке зробити (може свою роль зіграло і те, що німби у них з золотої блискучої фольги, на яку так падкі діти), Але як би там не було, ідея виявилась успішною, результат (10 фігурок індивідуальної роботи та колективних) не забарився. Я можу трошки собою попишатися, що я відкрила сучасним технологічним дітям ще одну забуту грань дитинства.
Одне діло закінчилося, пора придумувати нове. Завжди в кінці жовтня ми святкували Хеловін, але цього року не будем. Я втомилася розважати дітей, прищеплювати їм розуміння таємничості, страшної казки. Їм аби поганяти в темноті і поверещати, а батьки думатимуть, що ми тут сатанізмом займаємось, і взагалі не пускатимуть дітей на клуб. А потім прийде СТРАШНА ПЕРЕВІРКА і буде рахувати, скільки дітей в даний момент сидить в класі, і якщо їх буде замало, то кіношні страшилки здадуться лагідною колисковою.
(Перевірки і кількість дітей на занятті — моє слабке місце, мій вічний жах)
І взагалі, часи міняються стрімко, я відчуваю себе часом каменем в річці: все тече і міняється, а я ні, і вже не встигаю за часом, за новим поколінням, не розумію уподобань, пріорітетів, чогось, що їх хвилює, що їм важливе. А мені треба це знати, раз я працюю з дітьми.