Grytsayka
Ого, ну і час біжить!! Виявляється, я не з"являлась на щоденнику місяць! Все якось не з руки, то зайнята, то нема про що писати. Ось на роботі відбули два заходи (майже паралельні), кілька днів передишки перед новими подвигами, на які змушує час, начальство і страх перед втратою роботи. Це не для мене -- я не можу нормально жити, боячись весь час перевірки, відсутності дітей, нерозуміння, чого власне треба цим дітям, і всякої іншої фігні. Я навіть говорити нормально розучилась. Молоді дами, закликаю, спішіть використовувати свій вільний час і можливість інтелектуальногорозвитку. Де воно потім тільки дівається!! Як у казочці про розбите корито.

Ну годі скиглити. Цим нічого не зміниш все одно. Краще про цікаве. Мені записали всі фільми (ну майже всі) про мушкетерів, які знімав європейський (і американський) кінематограф. Ця антологія виявилася дуже цікавою навіть з точки зору зміни акцентів, важливих моментів, деталей костюмів, типу жіночої краси і т.д. Починаючи від німого фільму 1921 року, де кумедні герої далеко не першої молодості завзято махають шпагами як мітлами і до найостаннішого, 3-Д-шного. І вже не знаю, з чого більше сміятися: зі стародавньої наївності, чи з того, що в останньому фільмі мушкетери стали шпигунами і просто якимись черепашками-ніндзями, які літають як в "Матриці", вискакують з води, стріляють суперзброєю, і ще бог зна чим. Правда, це я ще не подивилася, так, позаглядала на початок, але подивлюся, хоча б із збоченого інтересу. Син мене задовбав, що це, мовляв я за дурню дивлюсь. Але що я можу з собою зробити : це одні з найкращих дитячих переживань -- ті, які справляють враження на все життя. Це завзяття, бажання подвигів, відвага, дружба, герць з ворогами, відстоювання честі, шляхетність, відчайдушність і всяке таке, від чого серце б"ється сильніше.
Ну от, тепер про фільми : в історії 195...(якогось) року розпусний король лише залицявся до принцеси, своєї майбутньої дружини, то в версії 197... року (до речі досить відвертий в цьому плані фільм, там жінки роздягаються догола і ходять собі незацензурені ні зверху, ні знизу) король просто ледь не згвалтував свою наречену (а вона не якась там дівка, і іспанська інфанта!), а потім вона бігала рятувати коханого з неприкритим рваним декольте, з якого виглядали груди.
Інша послідовність : історія міледі. У Дюма вона була просто кримінальною злочинницею, злодійкою, через яку загинув, чи пішов на каторгу втеклий монах. За це її затаврували, і цього було достатньо, щоб потім всі її зневажали, і вона ретельно оберігала свою страшну таємницю. Версія 196...року робить її повією (просто злодійка -- цього вже мало). Останні фільми пішли ще далі у своїх фантазіях : в одному вона прислужниця диявола, наділена містичною силою (знаючи це, кардинал все одно її використовує!), в іншому якась німфоманка, що вбиває всіх випадкових коханців, і тримає служницю-коханку (колишню товаришку по будинку розпусти). До речі, чим новіший фільм, тим худіші героїні, міледі з одноіменного фільму просто страшна, а коли лежить гола, то видно ВСІ ребра. Просто якийсь Освецім. 3-Дшна взагалі шпигує разом з трьома мушкетерами (принаймні на початку), відверто кричить Атосу "Я люблю тебе!" і цілується з ним в перерві між подвигами в стилі "Обителі зла" Мені вже цікаво, що в такій версії робитиме д"Артаньян. А ще є один американський фільм, де д"Артаньяна грає Майкл Йорк, худий і жилавий, білобрисий, схожий на ковбоя, кого завгодно, але не на гасконця, а ще там знявся Крістофер Лі -- певно, він буде кардиналом. Коротше, я маю купу розваги. Але черговий раз пересвідчилася, що попри деякі симпатичності в сучасних фільмах, все-таки віддаю перевагу старим. Бо вони більше відповідають духові епохи і героїв.

@темы: життя, кіно, історія