Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: життя (список заголовков)
21:09 

lock Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
21:27 

2016

З Новим Роком!!!
А ще з усіма зимовими святами.
А ще з карантином на тиждень і наказом від начальства ходити на роботу на 10 ранку. Можна повіситись. Але не буду (на зло начальству!)

@темы: клуб, життя

21:50 

Підсумки

Прийнято в кінці року підводити підсумки. Роботи, досягнень, втрат, всякого такого. Спробую і я. Що крім роботи було цікавого? Познайомилися з редактором і автором дитячої передачі, нас знімали для "Творчої майстерні" "Невгамовних дослідників " (так називається передача) 6, чи 7 разів, а передач вийшло (і ще має 2 вийти), 8 чи 9. Це добре. Взяла участь влітку в Арт-Пікніку — 5 майстер-класів для дітей (і їх батьків). Виїхали влітку да дачу. Поміняли батарею в ванні — ПОДВИГ !!! Спонукала Остапа почати лікувати зуби. Вже полікував 2, в тому числі страшний передній, ще 2 на тому тижні. Хлопчик осмислює своє життя, вже не ховається від минулого, Починає не боятися життя, осягає, що щось треба робити, і він це може, і справляється з труднощами, і робити щось приносить задоволення. Це великий зсув. Я ходжу на свій недільний клуб, роблю всякі цікаві дурнички, спілкуюся з бабульками, мамашками, екзальтованими негарними повернутими на високодуховності дівами , і ще всякими особами. Відновила контакти з двома здавалося б навіки втраченими людьми, при чому, це вони мене знайшли : Ірка Лаврова і Марічка. Рада цьому. Начебто немало. А те, що в хаті заросла хламом, на який не вистачає часу — це нічого. Як каже О.А. :"Прорвемся!"

@темы: життя

21:52 

Батьківщина

Приїхала з Ізраїля стара колега батьків, моя вчителька з ф-но. Розказувала за обстановку там, за зіткнення з арабами. Розказала цікаву деталь, на мій погляд таку, що вельми характеризує єврейчиків як народ. (для мене явно неприємну і неприйнятну). Виявляється на поч 20 ст., коли постало питання створення єврейської держави (проти цього не має ЖОДНИХ заперечень), якась територія (не знаю, за міжнародними домовленостями, чи як) відходила євреям. але бажаючи збільшити територію, багаті євреї (саме по собі теж абсолютно природне бажання) стали скуповувати (!) землю у місцевих арабів. І тепер за ці землі точиться війна: євреї з паперами, з купчими документами доказують, що це їхня територія, а араби кажуть: це наша ісконная земля, земля наших предків, і плювати ми хотіли на ваші дурацькі бумажки. ми звідси нікуди не підем, будем воювати і умрем за цю землю і на цій землі.
З цього приводу у мене з"явились кілька думок. Євреї дуже характерно для себе спробували вирішити свою проблему : купити. Це те, що вони добре вміють робити, і роблять століттями. Для них очевидно це нормально. Але при всій законності таких операцій (начебто), я не надивуюся, невже вони подумали, що так просто можна купити батьківщину? Невже просто звичайним актом куплі-продажі земля, по якій століттями ходили і ходять інші люди, тепер стане їхньою? Це так у нас десь по Дніпру (наприклад) якийсь придурок продасть свою землю іноземцям — бо він бідний і треба грошей, бо він дурень, чи йому взагалі на все начхати, і у мене в країнї, в її середині, в серці виникне ЧУЖА земля, хтось претендуватиме за шматок моєї батьківщини на тій підставі, що він купив у когось шмат землі? Від цього вона не перестане бути МОЄЮ. Це не вирішується грішми, батьківщина не товар, що її можна прикупити, щоб було побільше. Я не розумію, як деякі люди цього не розуміють. Батьківщина — це ж не просто земля, це земля тепер, колись, це тисячі років, коли мої пращури ходили цією землею. Вони лягли в неї, вмерли, чи були вбиті, чи закопали трупи ворогів, вони орали цю землю, годувались з неї, пасли худобу, любили її вони переходили в неї, а вона переходила, проростала в них. Це не можна КУПИТИ! жоден папірець безсилий проти цього зв"язку. І тому я цілком розумію арабів, які воюють за свою землю, бо вона, хоч і продана, але їхня, і вони ніколи не відмовляться від неї. Це смішно і глупо качати права на таких підставах. І мені здається, поки євреї не навчаться жити поряд з арабами, шануючи їхнє право на цю землю, і не будуть вести себе чемно, як і годиться прийшлим (Вони можуть скільки завгодно говорити, що це їхня обітованна земля. Але вони звідти пішли. По-доброму, чи ні — інша справа. але пішли. І на цю землю прийшли інші. Спершу завойовники, але з часом вони вросли в цю землю, і вона стала їхньою. І тепер марно казати : забирайтесь. це наше). Євреям слід було, на мою думку, делікатно (що не виключає твердості) вживатиса в цей район, щоб знову завоювати (чи правильніше) здобути право називатися дітьми цієї землі.

@темы: життя, люди

02:46 

Про себе

Яка ж я все-таки бегемотиха!!! Така жирна стала -- противно. Але ліні від того не зменшилось. Он Леська якусь йогу знайшла, сама робить, каже -- допомагає. А я лінуюсь, хочу сидіти і картинки малювати, чи щось клеїти, а не дихати по-дурацькому, чи скручкватись бубликом. Але от подивилась на себе (на чужих фотографіях) і черговий раз вжахнулась. Але як примусити себе щось робити (таке, чого я ніколи не робила? а ще як нема місця, і на мене дивляться?) доведеться чекати 75-річчя. Тоді починаєш усихати.

@темы: життя

23:25 

Бажання

хочеться стільки встигнути. Малювати, ліпити, клеїти, робити хатки, декорації, якісь печери, гробниці, садочки, коротше. займатися улюбленими дурницями, але приходить Чудо і гуде :"Мамко, їсти хочу!". І все. І на це нема ради. Може я погано виховала ? може взагалі не виховувала? Тому і розплачуюсь таким до себе відношенням. Часом складається враження, що я , позбавившись одного мужчини, якому головне було : їжа, домашня робота, їжа, бабська робота, їжа...(і т.д.), одержала поруч іншого мужчину, якому головне : їжа, "це ваші бабські заморочки", мамко, їсти хочу", "Їди, дай мені їду", "які ви, женщини, странні" ... ну і так далі. Що ж, мабуть я на це заслужила, раз не вмію дати в лоб, щоб Воно побігло робити собі їду, ще й мамку припросило.

@темы: Чудіще, життя

02:17 

майбутнє

Я боюсь війни . Я знаю, я не зможу вижити у війні. Такі, як я, непотрібні. у мене нема опірності ворожим обставинам. Я ладна із протесту вмерти. Але я не вірю, що війни можна буде уникнути. занадто багато хлопчиків родилося останніми роками. Я вірю в цю єресь. Це бички для заклання, для кривавої жертви. Може справді, мир утворюється лише завдяки великій крові? Але я не маю сили бути свідком цього. Я весь час ковзаю уявно по шкалі часу, весь час думаю про майбутнє. Абстрактно -- старе мусить згинути, умерти, має розчиститись місце для нового.Це як лісова пожежа. Але для себе я не бачу ні місця, ні можливостей. Я не бачу свого майбутнього. Хай живуть молоді і сильні.

@темы: війна, життя

01:17 

Всяке

Життя іде. Коли стрімко, коли повільніше. Начебто нічого важливого не стається. Вірніше, воно внутрішнє. Хочеться трохи часу на себе : посидіти, поки сонце світить у вікно і помалювати, послухати музику, і щоб нічиї розмови її не переривали, подивитись кіно, чи якийсь дурний мультик (боже!!!! до чого я докотилась!!!!). Але є справи, і їх треба робити, бо більше ніхто не зробить. А до пенсії так далеко!!!! А сил щось нема...Зате знайшла собі збоченське задоволення : недільний клуб в бібліотеці "Майстриня". Там бувають цікаві майстер-класи, такі, що можна використати на роботі, або цікаві ідеї, або виставки (особливо паперопластики). Так що ходжу. Майже кожної неділі. Ось і завтра піду. Робитимем ангела бісерного. Я цілий вечір вибирала всякі відтінки і розміри білого.
Ха! збиралася щось розумне написати, але поки тикала пальцями в клавіші, всі думки повтікали. До речі, я друкую принаймні трьома пальціми кожної руки : 2,3 і 4-м. Часом задіюючи і крайні пальці. Сказуються заняття музикою Тикати одним пальцем мені просто незручно і довго. Тому так дивно дивитись, коли хтось працює лише вказівним.
Весь час таке відчуття, що я щось упускаю. Здається, ще мить, ще трошки-трошки -- і я згадаю, чи придумаю щось дуже важливе, чи цікаве. Але воно втікає знов у глибини підсвідомості. Може це вже старість? Чи слабоуміє наступає?
Діти на клубі переважно викликають сум. Такі пусті, такі нездатні ні до найменшої концентрації, творчості. Тільки безглуздий броунівський рух, тільки звучання у простір --аби звучати. Питання, на які не чекають відповіді, балачки, які ніхто не слухає, розмови без змісту і інформації... Коротше, печалька.
О, згадала. Бабця переказувала розмову з однією тіткою, і вона сказала :"...о-о, я так люблю допомагати...". І я собі подумала : як дивно, що є люди, які це ЛЮБЛЯТЬ !!!!! Я, наприклад, поклавши руку на серце можу сказати, що я зовсім не люблю комусь допомагати. НІКОМУ. Але є речі, які просто ТРЕБА робити. Бо треба і край, і не важливо, люблю я це, чи ні, хочу це робити, чи ні. Наприклад, мені зовсім не цікаво ходити БН за продуктами, ну і що з того, я мушу це робити, бо більше нікому, бо так склалась доля, що я тут найближче. ... Та й взагалі, може це така магія -- робити щось посильне в надії, що небеса зглянуться і не пошлють чогось невимовно тяжкого, яке може я і не перенесу.... Коротше, ось яка дурня лізе в голову під кінець року.

@темы: думки, життя, творчість

01:47 

Час

Зовсім нема часу. ні на що. Це якась катастрофа. Час ніби скручується в пружинку. Тільки розкладешся щось зробити -- на тобі, вже треба складатись і бігти : на базар, на роботу, у якихось справах... А колись все було інакше... Люди молоді, радійте, якщо ще маєте трохи того часу! потім не буде зовсім.

@темы: життя

02:08 

Осінь

Справді, довгенько я нічого не писала. А чого писати? Життя триває, ось уже проминуло 50. Смішно, не уявляю себе такою. Думалося в молодості, яка я буду в такому віці? Фізично змінилася, потовстіла, за останній рік стрімко -- це малоприємно, але я лінива щось робити для змін. А внутрішньо, душевно -- все так само перед сном думаю про всякі дурниці, про всяких вигаданих героїв, і всяке таке. Ото буде кумедія, мені буде за 60, а я все думатиму за своє alter ego Жана Атрея Тірресуена, прозваного Жаном Джафаром.
Зараз гарна осінь. Як завжди. Люблю осінь.

@темы: життя, осінь

22:04 

Живем далі

Ого, знов місяць не писала. Правда, і не було особливо про що. Ніяк не піду у відпустку -- на клубі ще треба ремонт закінчити, прибрати все, бо вийду аж у вересні. Не люблю такого , мені потрібен час на входження в робочий режим, а тут з корабля на бал. Більше так не хочу іти у відпустку. Зате повправлялася у білінні стін і стелі. Можна буде повторити вдома на кухні : я обіцяла бабці ще на Великдень . Треба щось робити з папірцями -- я в них просто загрузаю. Хочу вже у відпустку!
і ще одне, треба читати книжки. А то я зовсім тупію.

@темы: втома, життя

02:38 

життя

Знов 2 місяці не писала. От якби подумки можна було б відсилати якісь речі -- це би значно полегшило роботу. Ну що нового: дожили до канікул, зробили виставку, граюсь : роблю хатку в коробці з-під взуття. Приїхали несподівано американці. Кумедія -- подарували Остапові всякі чоловічі парфуми, а він краще хотів їхнії цукерок. щось ще хотіла написати, але вхе пора спати . Довге це діло -- інтернет.

@темы: життя

22:13 

Про все потрошку

Виявляється , 2 місяці не писала нічого. Ну, звісно, такі події!... я можу про це говорити (вірніше, ми з бабцею весь час про це тільки й говорили, аж Остапу уривався терпець "Ну що ви все про політику та про політику!!!,,,"), ну і зараз все про це та про це, але довго писати. Он вже Великдень наближається, писанки писати треба, а мені щось влом. Хоч обіцяля дітям останній тиждень писанкарський, але все одно влом. А ще погано бачу, треба вдягати окуляри, та й ті заслабі, а ще писачки всі постирались, нема з чого нові гарні поробити -- то й не хочеться. Але то таке... От надумала цього року зробити в бібліотеці виставку не Великодню, а космічну -- бо всі Великодні картинки діти розбирають додому, та й кожного року ми це робим, набридло, хочеться іншого. Отож сьогодні заставила малювати космос -- за фотками НАСА. Нічого вийшло, ще щось старе знайду, і на виставку нашкрябається. Але у мене бідулька -- якісь вірусняки залізли в фооапарат, і він не хоче тепер фотографувати. Діти такі гарні листівки робили, а я не мала чим фоткнути. тепер момент пропав. жаль. Що ще ? З бажання розвіятись (хоч, здається , зарікалась!) пішла знов у кіно. Не на щось розумне, а так, щоб розважитися. на другого Кап. Америку. Нічого, може бути. А потім ще й на "Ноя" . Вже не знаю, чого -- чи то з мазохістичних причин, чи ще чого? Бо сама історія про потоп мене дратує. Але прочитала, що там величні декорації, ковчег натуральний, і всяке таке . Захотілось подивитись. Тим більше, що у нас стали показувати фільми не тільки в 3Д (!!!!!! УРА!!!!!). ну то враження так і є двоякі. З одного боку наповнили історію драматизмом, переживаннями, про вибір, про людське призначення, цікаво деякі "технічні" деталі вирішили (тварини всі були комп"ютерні, і трошки ніби викопні -- якісь слони з 4 бивнями, антилопи, всякі пташки цікаві), а ще в ковчезі вони всі заснули, і спали всю подорож.Що ж , це вихід! Але в іншому... Ну не згодна я з старозавітною міфологією, не люблю її. І на це теж нема ради.

@темы: життя, кіно

01:13 

Вітання

Вітаю з днем вчителя (себе і колег) і з днем народження -- теж себе. Певно, мені на роду написано з кимось возитися (маю на увазі молодняк), раз я народилася десь так на день вчителя. Вважаю цю професію одну із най-найважливіших (нехай не ображаються на мене представники інших професій). Вчитель формує молодь, те нове, яке згодом стане основою суспільства, життя (називайте як хочете). І від того, ЯК і ЧОМУ навчить вчитель — не навичкам практичним, а життєвим установкам, поняттям, умінням, — залежатиме якість майбутнього життя. Тому, вважаю, на вчителях лежить колосальна відповідальність, і одне із перших правил вчителя, як і лікаря, має бути : не нашкодь!. Те, що ми бачим переважно навколо себе, може лише засмучувати і злити. І тому щасливі ті , кому повезло зустріти Вчителя. Думаючи, чи були у мене такі люди, розумію, що найяскравішим прикладом роботи, відданості справі, любові до учнів (всіх!, і успішних, і двієчників), бажання розвивати їх душу, а не просто давати певні професійні навички, окультурнювати, просвіщати, давати вихід на сцену, заохочувати будь-які творчі спроби був мій тато. Він, мабуть, підсвідомо сформував у мене ті принципи, які тепер я намагаюся проявляти в своїй роботі. Взагалі, мені колосально повезло з батьками . Саме завдяки їм я стала така, як я є. Оце, напевно, і є мої найбільші і найкращі вчителі.

@темы: життя

17:48 

Лінь

Комедія та й годі. Скільки разів за своє життя заводила щоденники, і ніколи не вистачало духу вести їх довго. Не те, що мій тато. Він залишив після себе купу прецікавих спогадів, записів, справжню хроніку : тут і цікаві культурні події рідного міста, і роздуми про життя , і літопис дитячий (є у нього такий зошит, де він записував мало не щодень життя моїх дітей, а своїх онуків. Небагато людей може похвалитися таким детальним описом раннього життя). А я розлінилася. А ще всякі клопоти з ремонтом (може хтось уявить таку грандіозну розруху, але це банальне фарбування вікон і підлоги), а ще дурнувата спека, від якої аж горів комп і плавились мізки, а ще.... Виправдань занадто багато, просто нічого не відбувається таке, про що варто було б і хотілося повідомляти світові.Навіть картинки не малюю. Капець ! А скоро і відпустка скінчиться.

@темы: Життя, лінь

11:34 

Як вам це сподобається?

щойно в записах моєї знайомої знайшла такий "шедевр". Мушу поділитися, а то ми, жінки і не знаєм, які ми повинні бути.(Не знаю, чи сміятися з цього, чи обурюватись, вирішуйте самі)

В Ведических Писаниях говорится о том, что настоящая Женщина должна обладать 64 качествами, необходимыми для полноценной семейной жизни:

1. Иметь решимость следовать за мужем.
2. Умение доставить наибольшее удовольствие супругу.
3. Умение угадывать и опережать желания мужа.
4. Умение быть собранной в любой обстановке.
5. Владение и управление половой силой для воплощения в своих детях высокодуховных предков мужа.
читать дальше

@настроение: холєра ясна!!

@темы: бред, життя

00:52 

Весняні справи

Все цвіте так, ніби завтра кінець світу,( і треба до нього встигнути).
Рання і несподівана жара. Цікаво, а що ж буде влітку?
Їздила на 25 років зустрічі випускників. Славно, дівчата ніби не помінялись, тільки майже всі потовстіли (включаючи мене), а хлопці лисі, пузаті (більшість), але всі такі милі, сповнені теплих ностальгійних почуттів. Кумедно, але зворушливо.
Гуляли по Львову, були в музеї під відкритим небом. Гарно, стильно, здорово отак погуляти на природі серед стародавнього ландшафту, один мінус, і на мою думку, дуже істотний : туалет, вірніше його відсутність. Ну як так можна!!!! це ж елементарно! А у нас совєтська дикість. а ще збираємось якесь Євро проводити. "За державу обидно!"

@темы: Життя, подорожі

00:50 

Святкове

Ось і Новий рік настав, Різдво — з'їхалася купа гостей (найближчих родичів), ми гарно побачились, наїлися всякої смакоти, навіть співали. Але, чесно кажучи, це вже зовсім не той спів. Ох, як колись ми колядували... Як ще діти були малі, і ми всі разом виводили на три-чотири голоси... Може ще колись так поспіваємо. Але все було гарно, добре, і ще було трохи вихідних розслабитися після веселощів. Всі мої малюючі родичі (донька, брат, племінниця) залишили мені на пам'ять картини з драконами (це наша наступна виставка). Життя прекрасне (якщо не об'їдатися), і вже почалася робота. У нас тиждень, щоб "добити" всіх недомальованих драконів.
(Між іншим, це буде мій рік)

@темы: виставка, життя

01:04 

Передсвяткове

Дай боже мені пережити свята!
Сьогодні ми на курсах проходили по шкільній психоложній педагогіці тривожність дітей. Ну то я, доросла, не менше, а навіть більше тривожна в переддень свят. Всі з"їдуться, буде купа народу на малій площі квадратній, і я дуже боюся непорозумінь і конфліктів. Ми такі крайні індивідуалісти, що нам потрібен палац, щоб один до одного півгодини йшли, а тут буквально один переступає через іншого. Свято — це ж має бути для всіх радість! а не тривога. Я якась схиблена.

@темы: життя, страхи

21:27 

Про життя, свободу і базарні балачки

Ото вже ніколи не знаєш, що коли тебе дожене. Пішла на базар купити щось поїсти, заодно пошукати нові навушники, бо мої вже остаточно склякли, а нарвалася (точніше, застрягла) на філософській дискусії з продавцем на тему "Что такое хорошо, и что такое плохо". Цікава його позиція заключається в тому, що дітей треба вчити ПРАВИЛ життя (бо якщо вони поступають не по правилах, то влізають в халепи) і оберігати від грязі і "говна", якого повно у світі. Я сказала, що дітей треба вчити, що в світі є багато поганого, вчити розрізняти погане, розуміти, чому воно погане, вчити думати самостійно, приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Розмова торкнулася і Радянського Союзу, і теперішнього життя, кілька разів торкалася проблеми неможливості знайти роботу в Україні (очевидно, дуже наболіла тема), перейшла на свободу думки, і тут чоловіка понесло : що думати треба правильно, що свободомисліє веде до гріха і збоченств, що нема чого вигадувати велосипед, коли він вже є, і є до нього інструкція, і багато чого. читать дальше

@темы: філософія, життя

Хатинка в Абрикосовому Гаю

главная