• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: життя (список заголовков)
21:53 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
00:56 

Будні

Ого-го, як час біжить. Так давно не заходила на щоденник! Все клопоти, клопоти, робота, робота...
На клубі ми робили фігурки Богоматері Покрови. Звичайно, це моя чергова "бредова" ідея — теперішні діти такого не роблять. Не вміють, і навіть не здогадуються, що таке можна робити самим.
Ідея проста : принцип паперової ляльки. Я полазила по інтернету, пошукала, як зображують Покрову на іконах, змалювала найтиповіші пози, шати, зробила заготовки фігурок з картону на підставках, принесла дітям, показала, розказала. Вони нічого не зрозуміли (бо майже ніхто не грається тепер паперовими ляльками), але я сказала, що коли сенсей каже "Роби!", то треба просто робити, а результат сам себе покаже. Так і сталося: як я склеїла першу богородицю, всім захотілося і собі таке зробити (може свою роль зіграло і те, що німби у них з золотої блискучої фольги, на яку так падкі діти), Але як би там не було, ідея виявилась успішною, результат (10 фігурок індивідуальної роботи та колективних) не забарився. Я можу трошки собою попишатися, що я відкрила сучасним технологічним дітям ще одну забуту грань дитинства.
читать дальше

@темы: гурток, діти, життя, робота, страх, філософія

01:55 

Осінь

Я люблю осінь.
Взагалі-то я її любила завжди, просто в дитинстві багатьох речей не усвідомлюєш розумом, та ще й восени починалось навчання, що було не вельми приємним. А тепер щораз більше розумію, як я люблю цю пору. Люблю всяку — від перших ледь помітних ознак, від запаху осінніх квітів, буяння айстр, жоржин, від неба, що робиться високим і прозорим до пізніх дощів, голої землі, мокрих чорних силуетів дерев у парку, тиші, запаху мокрої землі і спресованого коричневого листя. Всі відтінки, переходи мені милі, все таїть в собі красу, печаль — але легку, світлу, все навіває спокій, умиротворення. Осінні запахи — вони особливі. Власне, кожна пора має свої пахощі, але взимку буває захолодно (якщо це нормальна зима), весна наступає стрімко, не встигаєш насолодитися зміною декорацій, літо з його теперішньою немислимою спекою втомлює (та ще чогось так швидко проходить!), і одна осінь великодушно, не поспішаючи, повагом, як личить статечній дамі , обдаровує нас, являючи себе у всіх барвах та відтінках. Наче королева показує нам незліченні свої наряди, хизується ними, пишається в розкошах, а потім змінює золото та єдваби на аскетичну власяницю. І тепер знову, вкотре я насолоджуюсь осінню.
Я назбирую букети листя (хоч потім не знаю, що з ним робити), вдихаю запах хризантем — страшенно люблю, як пахне їхнє листя і квіти, милуюся стійкими чорнобривцями, дивлюсь на небо, на хмари, на колір осіннього неба — і мені так гарно, так печально, так солодко... А попереду так багато часу, ще стільки можна встигнути...

@темы: життя, краса

03:45 

Про життя , кіно і історію

Ого, ну і час біжить!! Виявляється, я не з"являлась на щоденнику місяць! Все якось не з руки, то зайнята, то нема про що писати. Ось на роботі відбули два заходи (майже паралельні), кілька днів передишки перед новими подвигами, на які змушує час, начальство і страх перед втратою роботи. Це не для мене -- я не можу нормально жити, боячись весь час перевірки, відсутності дітей, нерозуміння, чого власне треба цим дітям, і всякої іншої фігні. Я навіть говорити нормально розучилась. Молоді дами, закликаю, спішіть використовувати свій вільний час і можливість інтелектуальногорозвитку. Де воно потім тільки дівається!! Як у казочці про розбите корито.

Ну годі скиглити. Цим нічого не зміниш все одно. Краще про цікаве. Мені записали всі фільми (ну майже всі) про мушкетерів, які знімав європейський (і американський) кінематограф. Ця антологія виявилася дуже цікавою навіть з точки зору зміни акцентів, важливих моментів, деталей костюмів, типу жіночої краси і т.д. Починаючи від німого фільму 1921 року, де кумедні герої далеко не першої молодості завзято махають шпагами як мітлами і до найостаннішого, 3-Д-шного. І вже не знаю, з чого більше сміятися: зі стародавньої наївності, чи з того, що в останньому фільмі мушкетери стали шпигунами і просто якимись черепашками-ніндзями, які літають як в "Матриці", вискакують з води, стріляють суперзброєю, і ще бог зна чим. Правда, це я ще не подивилася, так, позаглядала на початок, але подивлюся, хоча б із збоченого інтересу. Син мене задовбав, що це, мовляв я за дурню дивлюсь. Але що я можу з собою зробити : це одні з найкращих дитячих переживань -- ті, які справляють враження на все життя. Це завзяття, бажання подвигів, відвага, дружба, герць з ворогами, відстоювання честі, шляхетність, відчайдушність і всяке таке, від чого серце б"ється сильніше.
читать дальше

@темы: життя, кіно, історія

03:03 

Сюрприз

Життя підкидає несподіванки, часом і приємні. Мене (раптом) посилають на курси підвищення кваліфікації. Зазвичай, колеги мої не люблять такого безглуздого витрачання часу. Але я люблю повчитися, побачити щось нове, інакше. Правда, клубні діти взвили з горя, і мені доведеться їм приділяти увагу (хоча я не зобов"язана це робити), а ще доведеться рано вставати, а ще ранок, коли сонце світить у кімнату, буде зайнятий, і я не зможу малювати, але все одно я рада.

@темы: життя, приємне., робота

01:22 

Будні і свята

Вже два тижні, як я посилено вчуся на курсах підвищення кваліфікації. Це така обов"язкова умова нашої педагогічної (та, мабуть, і не тільки) роботи. Це не є погано, але зовсім вибиває зі звичної колії. Тому не дивно, що я зовсім пропала з інтернетного ефіру. Якось будем налагоджувати. А зараз бажаю всім, щоб Святий Миколай визнав, що ви були чемні та добрі цей рік, і нагородив вас подарунками. А ще краще, як ви самі, беручи за приклад достойні діяння святого, станете дарувальниками для своїх близьких.

@темы: життя, робота, свято

21:27 

Про життя, свободу і базарні балачки

Ото вже ніколи не знаєш, що коли тебе дожене. Пішла на базар купити щось поїсти, заодно пошукати нові навушники, бо мої вже остаточно склякли, а нарвалася (точніше, застрягла) на філософській дискусії з продавцем на тему "Что такое хорошо, и что такое плохо". Цікава його позиція заключається в тому, що дітей треба вчити ПРАВИЛ життя (бо якщо вони поступають не по правилах, то влізають в халепи) і оберігати від грязі і "говна", якого повно у світі. Я сказала, що дітей треба вчити, що в світі є багато поганого, вчити розрізняти погане, розуміти, чому воно погане, вчити думати самостійно, приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Розмова торкнулася і Радянського Союзу, і теперішнього життя, кілька разів торкалася проблеми неможливості знайти роботу в Україні (очевидно, дуже наболіла тема), перейшла на свободу думки, і тут чоловіка понесло : що думати треба правильно, що свободомисліє веде до гріха і збоченств, що нема чого вигадувати велосипед, коли він вже є, і є до нього інструкція, і багато чого. читать дальше

@темы: філософія, життя

01:04 

Передсвяткове

Дай боже мені пережити свята!
Сьогодні ми на курсах проходили по шкільній психоложній педагогіці тривожність дітей. Ну то я, доросла, не менше, а навіть більше тривожна в переддень свят. Всі з"їдуться, буде купа народу на малій площі квадратній, і я дуже боюся непорозумінь і конфліктів. Ми такі крайні індивідуалісти, що нам потрібен палац, щоб один до одного півгодини йшли, а тут буквально один переступає через іншого. Свято — це ж має бути для всіх радість! а не тривога. Я якась схиблена.

@темы: життя, страхи

00:50 

Святкове

Ось і Новий рік настав, Різдво — з'їхалася купа гостей (найближчих родичів), ми гарно побачились, наїлися всякої смакоти, навіть співали. Але, чесно кажучи, це вже зовсім не той спів. Ох, як колись ми колядували... Як ще діти були малі, і ми всі разом виводили на три-чотири голоси... Може ще колись так поспіваємо. Але все було гарно, добре, і ще було трохи вихідних розслабитися після веселощів. Всі мої малюючі родичі (донька, брат, племінниця) залишили мені на пам'ять картини з драконами (це наша наступна виставка). Життя прекрасне (якщо не об'їдатися), і вже почалася робота. У нас тиждень, щоб "добити" всіх недомальованих драконів.
(Між іншим, це буде мій рік)

@темы: виставка, життя

00:52 

Весняні справи

Все цвіте так, ніби завтра кінець світу,( і треба до нього встигнути).
Рання і несподівана жара. Цікаво, а що ж буде влітку?
Їздила на 25 років зустрічі випускників. Славно, дівчата ніби не помінялись, тільки майже всі потовстіли (включаючи мене), а хлопці лисі, пузаті (більшість), але всі такі милі, сповнені теплих ностальгійних почуттів. Кумедно, але зворушливо.
Гуляли по Львову, були в музеї під відкритим небом. Гарно, стильно, здорово отак погуляти на природі серед стародавнього ландшафту, один мінус, і на мою думку, дуже істотний : туалет, вірніше його відсутність. Ну як так можна!!!! це ж елементарно! А у нас совєтська дикість. а ще збираємось якесь Євро проводити. "За державу обидно!"

@темы: Життя, подорожі

11:34 

Як вам це сподобається?

щойно в записах моєї знайомої знайшла такий "шедевр". Мушу поділитися, а то ми, жінки і не знаєм, які ми повинні бути.(Не знаю, чи сміятися з цього, чи обурюватись, вирішуйте самі)

В Ведических Писаниях говорится о том, что настоящая Женщина должна обладать 64 качествами, необходимыми для полноценной семейной жизни:

1. Иметь решимость следовать за мужем.
2. Умение доставить наибольшее удовольствие супругу.
3. Умение угадывать и опережать желания мужа.
4. Умение быть собранной в любой обстановке.
5. Владение и управление половой силой для воплощения в своих детях высокодуховных предков мужа.
читать дальше

@настроение: холєра ясна!!

@темы: бред, життя

17:48 

Лінь

Комедія та й годі. Скільки разів за своє життя заводила щоденники, і ніколи не вистачало духу вести їх довго. Не те, що мій тато. Він залишив після себе купу прецікавих спогадів, записів, справжню хроніку : тут і цікаві культурні події рідного міста, і роздуми про життя , і літопис дитячий (є у нього такий зошит, де він записував мало не щодень життя моїх дітей, а своїх онуків. Небагато людей може похвалитися таким детальним описом раннього життя). А я розлінилася. А ще всякі клопоти з ремонтом (може хтось уявить таку грандіозну розруху, але це банальне фарбування вікон і підлоги), а ще дурнувата спека, від якої аж горів комп і плавились мізки, а ще.... Виправдань занадто багато, просто нічого не відбувається таке, про що варто було б і хотілося повідомляти світові.Навіть картинки не малюю. Капець ! А скоро і відпустка скінчиться.

@темы: Життя, лінь

01:13 

Вітання

Вітаю з днем вчителя (себе і колег) і з днем народження -- теж себе. Певно, мені на роду написано з кимось возитися (маю на увазі молодняк), раз я народилася десь так на день вчителя. Вважаю цю професію одну із най-найважливіших (нехай не ображаються на мене представники інших професій). Вчитель формує молодь, те нове, яке згодом стане основою суспільства, життя (називайте як хочете). І від того, ЯК і ЧОМУ навчить вчитель — не навичкам практичним, а життєвим установкам, поняттям, умінням, — залежатиме якість майбутнього життя. Тому, вважаю, на вчителях лежить колосальна відповідальність, і одне із перших правил вчителя, як і лікаря, має бути : не нашкодь!. Те, що ми бачим переважно навколо себе, може лише засмучувати і злити. І тому щасливі ті , кому повезло зустріти Вчителя. Думаючи, чи були у мене такі люди, розумію, що найяскравішим прикладом роботи, відданості справі, любові до учнів (всіх!, і успішних, і двієчників), бажання розвивати їх душу, а не просто давати певні професійні навички, окультурнювати, просвіщати, давати вихід на сцену, заохочувати будь-які творчі спроби був мій тато. Він, мабуть, підсвідомо сформував у мене ті принципи, які тепер я намагаюся проявляти в своїй роботі. Взагалі, мені колосально повезло з батьками . Саме завдяки їм я стала така, як я є. Оце, напевно, і є мої найбільші і найкращі вчителі.

@темы: життя

22:13 

Про все потрошку

Виявляється , 2 місяці не писала нічого. Ну, звісно, такі події!... я можу про це говорити (вірніше, ми з бабцею весь час про це тільки й говорили, аж Остапу уривався терпець "Ну що ви все про політику та про політику!!!,,,"), ну і зараз все про це та про це, але довго писати. Он вже Великдень наближається, писанки писати треба, а мені щось влом. Хоч обіцяля дітям останній тиждень писанкарський, але все одно влом. А ще погано бачу, треба вдягати окуляри, та й ті заслабі, а ще писачки всі постирались, нема з чого нові гарні поробити -- то й не хочеться. Але то таке... От надумала цього року зробити в бібліотеці виставку не Великодню, а космічну -- бо всі Великодні картинки діти розбирають додому, та й кожного року ми це робим, набридло, хочеться іншого. Отож сьогодні заставила малювати космос -- за фотками НАСА. Нічого вийшло, ще щось старе знайду, і на виставку нашкрябається. Але у мене бідулька -- якісь вірусняки залізли в фооапарат, і він не хоче тепер фотографувати. Діти такі гарні листівки робили, а я не мала чим фоткнути. тепер момент пропав. жаль. Що ще ? З бажання розвіятись (хоч, здається , зарікалась!) пішла знов у кіно. Не на щось розумне, а так, щоб розважитися. на другого Кап. Америку. Нічого, може бути. А потім ще й на "Ноя" . Вже не знаю, чого -- чи то з мазохістичних причин, чи ще чого? Бо сама історія про потоп мене дратує. Але прочитала, що там величні декорації, ковчег натуральний, і всяке таке . Захотілось подивитись. Тим більше, що у нас стали показувати фільми не тільки в 3Д (!!!!!! УРА!!!!!). ну то враження так і є двоякі. З одного боку наповнили історію драматизмом, переживаннями, про вибір, про людське призначення, цікаво деякі "технічні" деталі вирішили (тварини всі були комп"ютерні, і трошки ніби викопні -- якісь слони з 4 бивнями, антилопи, всякі пташки цікаві), а ще в ковчезі вони всі заснули, і спали всю подорож.Що ж , це вихід! Але в іншому... Ну не згодна я з старозавітною міфологією, не люблю її. І на це теж нема ради.

@темы: життя, кіно

02:38 

життя

Знов 2 місяці не писала. От якби подумки можна було б відсилати якісь речі -- це би значно полегшило роботу. Ну що нового: дожили до канікул, зробили виставку, граюсь : роблю хатку в коробці з-під взуття. Приїхали несподівано американці. Кумедія -- подарували Остапові всякі чоловічі парфуми, а він краще хотів їхнії цукерок. щось ще хотіла написати, але вхе пора спати . Довге це діло -- інтернет.

@темы: життя

22:04 

Живем далі

Ого, знов місяць не писала. Правда, і не було особливо про що. Ніяк не піду у відпустку -- на клубі ще треба ремонт закінчити, прибрати все, бо вийду аж у вересні. Не люблю такого , мені потрібен час на входження в робочий режим, а тут з корабля на бал. Більше так не хочу іти у відпустку. Зате повправлялася у білінні стін і стелі. Можна буде повторити вдома на кухні : я обіцяла бабці ще на Великдень . Треба щось робити з папірцями -- я в них просто загрузаю. Хочу вже у відпустку!
і ще одне, треба читати книжки. А то я зовсім тупію.

@темы: втома, життя

02:08 

Осінь

Справді, довгенько я нічого не писала. А чого писати? Життя триває, ось уже проминуло 50. Смішно, не уявляю себе такою. Думалося в молодості, яка я буду в такому віці? Фізично змінилася, потовстіла, за останній рік стрімко -- це малоприємно, але я лінива щось робити для змін. А внутрішньо, душевно -- все так само перед сном думаю про всякі дурниці, про всяких вигаданих героїв, і всяке таке. Ото буде кумедія, мені буде за 60, а я все думатиму за своє alter ego Жана Атрея Тірресуена, прозваного Жаном Джафаром.
Зараз гарна осінь. Як завжди. Люблю осінь.

@темы: життя, осінь

01:47 

Час

Зовсім нема часу. ні на що. Це якась катастрофа. Час ніби скручується в пружинку. Тільки розкладешся щось зробити -- на тобі, вже треба складатись і бігти : на базар, на роботу, у якихось справах... А колись все було інакше... Люди молоді, радійте, якщо ще маєте трохи того часу! потім не буде зовсім.

@темы: життя

01:17 

Всяке

Життя іде. Коли стрімко, коли повільніше. Начебто нічого важливого не стається. Вірніше, воно внутрішнє. Хочеться трохи часу на себе : посидіти, поки сонце світить у вікно і помалювати, послухати музику, і щоб нічиї розмови її не переривали, подивитись кіно, чи якийсь дурний мультик (боже!!!! до чого я докотилась!!!!). Але є справи, і їх треба робити, бо більше ніхто не зробить. А до пенсії так далеко!!!! А сил щось нема...Зате знайшла собі збоченське задоволення : недільний клуб в бібліотеці "Майстриня". Там бувають цікаві майстер-класи, такі, що можна використати на роботі, або цікаві ідеї, або виставки (особливо паперопластики). Так що ходжу. Майже кожної неділі. Ось і завтра піду. Робитимем ангела бісерного. Я цілий вечір вибирала всякі відтінки і розміри білого.
Ха! збиралася щось розумне написати, але поки тикала пальцями в клавіші, всі думки повтікали. До речі, я друкую принаймні трьома пальціми кожної руки : 2,3 і 4-м. Часом задіюючи і крайні пальці. Сказуються заняття музикою Тикати одним пальцем мені просто незручно і довго. Тому так дивно дивитись, коли хтось працює лише вказівним.
Весь час таке відчуття, що я щось упускаю. Здається, ще мить, ще трошки-трошки -- і я згадаю, чи придумаю щось дуже важливе, чи цікаве. Але воно втікає знов у глибини підсвідомості. Може це вже старість? Чи слабоуміє наступає?
Діти на клубі переважно викликають сум. Такі пусті, такі нездатні ні до найменшої концентрації, творчості. Тільки безглуздий броунівський рух, тільки звучання у простір --аби звучати. Питання, на які не чекають відповіді, балачки, які ніхто не слухає, розмови без змісту і інформації... Коротше, печалька.
О, згадала. Бабця переказувала розмову з однією тіткою, і вона сказала :"...о-о, я так люблю допомагати...". І я собі подумала : як дивно, що є люди, які це ЛЮБЛЯТЬ !!!!! Я, наприклад, поклавши руку на серце можу сказати, що я зовсім не люблю комусь допомагати. НІКОМУ. Але є речі, які просто ТРЕБА робити. Бо треба і край, і не важливо, люблю я це, чи ні, хочу це робити, чи ні. Наприклад, мені зовсім не цікаво ходити БН за продуктами, ну і що з того, я мушу це робити, бо більше нікому, бо так склалась доля, що я тут найближче. ... Та й взагалі, може це така магія -- робити щось посильне в надії, що небеса зглянуться і не пошлють чогось невимовно тяжкого, яке може я і не перенесу.... Коротше, ось яка дурня лізе в голову під кінець року.

@темы: думки, життя, творчість

02:17 

майбутнє

Я боюсь війни . Я знаю, я не зможу вижити у війні. Такі, як я, непотрібні. у мене нема опірності ворожим обставинам. Я ладна із протесту вмерти. Але я не вірю, що війни можна буде уникнути. занадто багато хлопчиків родилося останніми роками. Я вірю в цю єресь. Це бички для заклання, для кривавої жертви. Може справді, мир утворюється лише завдяки великій крові? Але я не маю сили бути свідком цього. Я весь час ковзаю уявно по шкалі часу, весь час думаю про майбутнє. Абстрактно -- старе мусить згинути, умерти, має розчиститись місце для нового.Це як лісова пожежа. Але для себе я не бачу ні місця, ні можливостей. Я не бачу свого майбутнього. Хай живуть молоді і сильні.

@темы: війна, життя

Хатинка в Абрикосовому Гаю

главная