Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных

URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:45 

Деякі нотатки про культуру

Сьогодні на клубі задала тему : Ноєв ковчег. Запропонувала намалювати єпізод цієї історії. (Не вдаючись в серйозне мудрствування можна придумати купу прикольних , по дитячому беспосередніх картинок : плавучий зоопарк , хатка-човник , де з вікон стирчать звірячі мордочки , буря на морі , і маленький кораблик , загублений серед хвиль , або щасливий кінець -- райдугу , спокійне море , корабель (все з тими ж звіриками) , вершина гори -- ну хоч щось! Але виявилося , що діти не знають , що це за історія . І це в наш побожний час , коли всі бігають до церкви і вистоюють службу у хусточках. Лише двоє спромоглися переказати біблійний міф . Одна (Марійка Мельник) -- бо їй мама розповідала (а мама строга п"ятидесятниця , не що небуть!) , а друга -- бо саме в школі прочитали. І то виявились деякі цікаві деталі : то Ной став сином Адама і Єви , то він один був праведний , а сім"я його так собі , він їх прсто пожалів і взяв з собою , а після потопу вони все одно продовжували грішити. ( І питається , нащо богові була така морока , якщо люди нічому не навчились?)
Коротше , лікбез ми провели , два ковчега намалювали , а потім стали малювати папуг і взагалі забули про якісь міфи.
І це ж зовсім не погані , дурні , бездарні діти -- самі звичайнісінькі.

@темы: діти, культура, гурток

16:55 

Як ми чуємо

Підходить до мене Остап (син — це для непосвячених) і питає :"Мам, що таке КУСТРАКИТЫ ?"
Я спершу не могла зрозуміти, які-такі кустракіти , звідки він це взяв , може це якясь фантастика? А потім дійшло . Це ж слова з колись відомої (і до речі , гарної) пісні!
То береза, то рябина,
Куст ракиты над рекой.
Край родной , навек любимый
Где найдешь еще такой
Кущ рокити, рокитника , такого різновиду верби, перетворився на чудернацьких кустракітів. Остап, до речі, вирішив, що це якась дія, що хтось щось робить "над рекой"
З цього ми дуже сміялися , а потім я згадала такі ж кумедні випадки :

КАКАДІН ( з пісні часів громадянської війни : "Смело мы в бой пойдем
За власть советов,
И как один умрем
В борьбе за это" )

РЕВЕТА СТОГНЕ ( " Реве та стогне Дніпр широкий...")

Може ще згадаю приклади, то допишу.

@темы: приколи

01:38 

Як добре мати розумних братів

О мій великорозумний чудовий (хоч і зануда, і язва) брат. Інтелектуал, розумашка і взагалі... На його щоденнику, який я змогла переглядати дякуючи Великому і Могутньому Інтернету, знайшла запис про Станіслава Лема (мій брат його дуже любить. Ну, Лем є Лем). І у того Лема була п"єска. Подаю її тут:

"Низкопоклонство" Лема (Korzenie) - шутка ценою в голову, написанная в юношеском возрасте, в конце сороковых, как раз когда Шостакович написал "Антиформалистический раёк"...
Показанная друзьям, спрятанная, и обнаруженная после смерти писателя...


читать дальше

@темы: література

01:41 

День музики

У суботу на честь дня музики відкривався концертний сезон у філармонії. Був чудовий концерт на 2 відділи. В перщому камерний оркестр грав Чайковського, в другому солістка скрипалька віртуозно і натхненно пиляла свій інструмент. При всьому розумінні її таланту, вміння і т.д. я черговий раз переконалася, що не люблю скрипку. Такий різкий, визгливий звук, особливо на високих нотах, що робиться неприємно моїм вухам. А ще переконалась, що немаю любові до віртуозних творів. Це вже не музика, а спорт якийсь. Хто зіграє за 10 хвилин концерт, а хто може і швидше. Мої внутрішні ритми повільніші, і шалений темп викликає просто неприємні відчуття. Але я не про це. Я хотіла скласти хвалу нашому оркестру. Він грав ДУЖЕ добре. Аж приємно було ловити кожен звук. Жодної фальшивої ноти, ансамбль строїв так, що голоси кількох інструментів зливалися в один і виникав ефект, ніби звучить зовсім інший, наприклад гобой, чи ще якийсь духовий. Коли музиканти стишували звук, то аж дихання завмирало разом з музикою. Давно я не одержувала такої насолоди від живого виконання. Страшенно рада за наш оркестр, за нового диригента, який зробив таку музику, за нового директора, який знайшов такого диригента (і вигнав старого, який лише вимагав, щоб його називали "маестро"), і за себе як за слухачку, бо врешті-решт, як сказав один мудрець, якщо музику ніхто не слухає, вона перетворюється на "сотрясение воздуха".
Отож, хвала музиці!
Слухайте музику.

@темы: музика

00:56 

Будні

Ого-го, як час біжить. Так давно не заходила на щоденник! Все клопоти, клопоти, робота, робота...
На клубі ми робили фігурки Богоматері Покрови. Звичайно, це моя чергова "бредова" ідея — теперішні діти такого не роблять. Не вміють, і навіть не здогадуються, що таке можна робити самим.
Ідея проста : принцип паперової ляльки. Я полазила по інтернету, пошукала, як зображують Покрову на іконах, змалювала найтиповіші пози, шати, зробила заготовки фігурок з картону на підставках, принесла дітям, показала, розказала. Вони нічого не зрозуміли (бо майже ніхто не грається тепер паперовими ляльками), але я сказала, що коли сенсей каже "Роби!", то треба просто робити, а результат сам себе покаже. Так і сталося: як я склеїла першу богородицю, всім захотілося і собі таке зробити (може свою роль зіграло і те, що німби у них з золотої блискучої фольги, на яку так падкі діти), Але як би там не було, ідея виявилась успішною, результат (10 фігурок індивідуальної роботи та колективних) не забарився. Я можу трошки собою попишатися, що я відкрила сучасним технологічним дітям ще одну забуту грань дитинства.
читать дальше

@темы: гурток, діти, життя, робота, страх, філософія

01:55 

Осінь

Я люблю осінь.
Взагалі-то я її любила завжди, просто в дитинстві багатьох речей не усвідомлюєш розумом, та ще й восени починалось навчання, що було не вельми приємним. А тепер щораз більше розумію, як я люблю цю пору. Люблю всяку — від перших ледь помітних ознак, від запаху осінніх квітів, буяння айстр, жоржин, від неба, що робиться високим і прозорим до пізніх дощів, голої землі, мокрих чорних силуетів дерев у парку, тиші, запаху мокрої землі і спресованого коричневого листя. Всі відтінки, переходи мені милі, все таїть в собі красу, печаль — але легку, світлу, все навіває спокій, умиротворення. Осінні запахи — вони особливі. Власне, кожна пора має свої пахощі, але взимку буває захолодно (якщо це нормальна зима), весна наступає стрімко, не встигаєш насолодитися зміною декорацій, літо з його теперішньою немислимою спекою втомлює (та ще чогось так швидко проходить!), і одна осінь великодушно, не поспішаючи, повагом, як личить статечній дамі , обдаровує нас, являючи себе у всіх барвах та відтінках. Наче королева показує нам незліченні свої наряди, хизується ними, пишається в розкошах, а потім змінює золото та єдваби на аскетичну власяницю. І тепер знову, вкотре я насолоджуюсь осінню.
Я назбирую букети листя (хоч потім не знаю, що з ним робити), вдихаю запах хризантем — страшенно люблю, як пахне їхнє листя і квіти, милуюся стійкими чорнобривцями, дивлюсь на небо, на хмари, на колір осіннього неба — і мені так гарно, так печально, так солодко... А попереду так багато часу, ще стільки можна встигнути...

@темы: життя, краса

03:45 

Про життя , кіно і історію

Ого, ну і час біжить!! Виявляється, я не з"являлась на щоденнику місяць! Все якось не з руки, то зайнята, то нема про що писати. Ось на роботі відбули два заходи (майже паралельні), кілька днів передишки перед новими подвигами, на які змушує час, начальство і страх перед втратою роботи. Це не для мене -- я не можу нормально жити, боячись весь час перевірки, відсутності дітей, нерозуміння, чого власне треба цим дітям, і всякої іншої фігні. Я навіть говорити нормально розучилась. Молоді дами, закликаю, спішіть використовувати свій вільний час і можливість інтелектуальногорозвитку. Де воно потім тільки дівається!! Як у казочці про розбите корито.

Ну годі скиглити. Цим нічого не зміниш все одно. Краще про цікаве. Мені записали всі фільми (ну майже всі) про мушкетерів, які знімав європейський (і американський) кінематограф. Ця антологія виявилася дуже цікавою навіть з точки зору зміни акцентів, важливих моментів, деталей костюмів, типу жіночої краси і т.д. Починаючи від німого фільму 1921 року, де кумедні герої далеко не першої молодості завзято махають шпагами як мітлами і до найостаннішого, 3-Д-шного. І вже не знаю, з чого більше сміятися: зі стародавньої наївності, чи з того, що в останньому фільмі мушкетери стали шпигунами і просто якимись черепашками-ніндзями, які літають як в "Матриці", вискакують з води, стріляють суперзброєю, і ще бог зна чим. Правда, це я ще не подивилася, так, позаглядала на початок, але подивлюся, хоча б із збоченого інтересу. Син мене задовбав, що це, мовляв я за дурню дивлюсь. Але що я можу з собою зробити : це одні з найкращих дитячих переживань -- ті, які справляють враження на все життя. Це завзяття, бажання подвигів, відвага, дружба, герць з ворогами, відстоювання честі, шляхетність, відчайдушність і всяке таке, від чого серце б"ється сильніше.
читать дальше

@темы: життя, кіно, історія

03:03 

Сюрприз

Життя підкидає несподіванки, часом і приємні. Мене (раптом) посилають на курси підвищення кваліфікації. Зазвичай, колеги мої не люблять такого безглуздого витрачання часу. Але я люблю повчитися, побачити щось нове, інакше. Правда, клубні діти взвили з горя, і мені доведеться їм приділяти увагу (хоча я не зобов"язана це робити), а ще доведеться рано вставати, а ще ранок, коли сонце світить у кімнату, буде зайнятий, і я не зможу малювати, але все одно я рада.

@темы: життя, приємне., робота

03:16 

Про дітей

Згадала історію : сестра, викладач теорії в музичній школі розповіла:
Вчили біографію Арама Хачатуряна, сестра розповідала, що сім"я була бідна, що батько працював палітурником. Пояснює, що "палітурник" це по-російськи "переплетчик", і одна дитина говорить :" А-а, він пльотки розносив!". З палітурником теж було щось кумедне, але я не запам"ятала.
Вона часто розповідає приколи про своїх учнів. Так, наприклад, у когось композитор Михайло Глінка став Блінкою, а потім взагалі Бліновим. (ну, блін — це ж так ясно, а то якась глина, чорт зна що)

@темы: музика, Діти, приколи.

01:22 

Будні і свята

Вже два тижні, як я посилено вчуся на курсах підвищення кваліфікації. Це така обов"язкова умова нашої педагогічної (та, мабуть, і не тільки) роботи. Це не є погано, але зовсім вибиває зі звичної колії. Тому не дивно, що я зовсім пропала з інтернетного ефіру. Якось будем налагоджувати. А зараз бажаю всім, щоб Святий Миколай визнав, що ви були чемні та добрі цей рік, і нагородив вас подарунками. А ще краще, як ви самі, беручи за приклад достойні діяння святого, станете дарувальниками для своїх близьких.

@темы: життя, робота, свято

21:27 

Про життя, свободу і базарні балачки

Ото вже ніколи не знаєш, що коли тебе дожене. Пішла на базар купити щось поїсти, заодно пошукати нові навушники, бо мої вже остаточно склякли, а нарвалася (точніше, застрягла) на філософській дискусії з продавцем на тему "Что такое хорошо, и что такое плохо". Цікава його позиція заключається в тому, що дітей треба вчити ПРАВИЛ життя (бо якщо вони поступають не по правилах, то влізають в халепи) і оберігати від грязі і "говна", якого повно у світі. Я сказала, що дітей треба вчити, що в світі є багато поганого, вчити розрізняти погане, розуміти, чому воно погане, вчити думати самостійно, приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Розмова торкнулася і Радянського Союзу, і теперішнього життя, кілька разів торкалася проблеми неможливості знайти роботу в Україні (очевидно, дуже наболіла тема), перейшла на свободу думки, і тут чоловіка понесло : що думати треба правильно, що свободомисліє веде до гріха і збоченств, що нема чого вигадувати велосипед, коли він вже є, і є до нього інструкція, і багато чого. читать дальше

@темы: філософія, життя

01:04 

Передсвяткове

Дай боже мені пережити свята!
Сьогодні ми на курсах проходили по шкільній психоложній педагогіці тривожність дітей. Ну то я, доросла, не менше, а навіть більше тривожна в переддень свят. Всі з"їдуться, буде купа народу на малій площі квадратній, і я дуже боюся непорозумінь і конфліктів. Ми такі крайні індивідуалісти, що нам потрібен палац, щоб один до одного півгодини йшли, а тут буквально один переступає через іншого. Свято — це ж має бути для всіх радість! а не тривога. Я якась схиблена.

@темы: життя, страхи

00:50 

Святкове

Ось і Новий рік настав, Різдво — з'їхалася купа гостей (найближчих родичів), ми гарно побачились, наїлися всякої смакоти, навіть співали. Але, чесно кажучи, це вже зовсім не той спів. Ох, як колись ми колядували... Як ще діти були малі, і ми всі разом виводили на три-чотири голоси... Може ще колись так поспіваємо. Але все було гарно, добре, і ще було трохи вихідних розслабитися після веселощів. Всі мої малюючі родичі (донька, брат, племінниця) залишили мені на пам'ять картини з драконами (це наша наступна виставка). Життя прекрасне (якщо не об'їдатися), і вже почалася робота. У нас тиждень, щоб "добити" всіх недомальованих драконів.
(Між іншим, це буде мій рік)

@темы: виставка, життя

02:05 

Несподівані напасті

Як завжди, часу нема : свята, потім виставка. Хоч дракони вийшли на славу, часу і сил це забрало немало. А тепер нова печаль — довелося перевстановлювати "віндовс", і я залишилася без програм. На відновлення ще піде часу і сил, і нервів (бо я в цьому нічого не тямлю, а доведеться робити самій, мене вже бере тоска), так що все, про що хотілося написати, все вивітрилося. Зникаю в пучині незвіданих інтернетно-комп"ютерних хвиль.

@темы: печалі, Комп

02:04 

Місце проживання

Блукаючи хащами інтернету, а конкретніше, на пустищі, де в порожнечі розносяться самотні звуки, надибала черговий тест. (Все-таки я балда, і люблю тести). Взялася проходити, і мене викинуло в світ Альвгейма. Скажу чесно, це діло мені сподобалься. Хочу на пенсію і туди, в хатинку десь на узліссі, щоб білочки приносили горішки, а пташечки ягідки (а хліб які-небуть добрі сусіди, а м"ясце добрі вовки)
Ну от, хотіла круто забабахати картинку, але зрозуміла, що не вмію цього робити. Ото облом!

@темы: печалі, радості, тести

01:09 

Клубні діти -- чудеса в решеті.

Якось на клубі ми грали в черговий варіант писульок : "чепуха" за схемою : Хто З ким Де Коли Що робили, Що з того вийшло. Було кумедно : наприклад, Джекі Чан з Наруто в кафе дивились фільм про любов, А Леся Українка з Чебурашкою в скрині вирізали паперові сніжинки. Ну і так далі. Одна маленька поважна дівчинка (2-й клас, релігійна сім"я) пише свою казочку і просить, щоб ми її прочитали. Ми це і зробили. А тепер і ви оцініть цю "Рукавичку" (авторську орфографію і синтаксис збережено)
Гаріпотер прийшов в гості до колопка. Колобок дав гаріпотеру сало а гаріпотер сказав я хочу Лесю Українку. Прийшла вона з чебурашкою, чебурашка покликав шепокляк, шепокляк покликала мишу.
А це ще одна її балачка : вона розповідала про садок, де була яблуня, знизу обтрушена ."Бо набігли варвАри..." Я запитую :" Які-такі варвАри?" (очевидно, малося на увазі вАрвари, але дівчинка сказала саме так). Вона відповіла :" Ну, такі воровки" Отакі у мене геніальні діти займаються.

@темы: діти, приколи

01:20 

Кіно старе і нове: що день прийдешній нам готує?...

Нема часу! нема часу! нема часу! Як все складно, і перестановка, і невміння витягати з компа потрібні програми, і відсутність цікавих тем для викладу. Одне може бути цікавим (і то відносно): має вийти фільм по "епічних"пригодах землянина Джона Картера на Марсі. Автор, якщо не помиляюсь, той самий Едгар Берроуз, який наваяв серіал про Тарзана. А якщо я помиляюсь, то вибачте, давно це було, може щось і забула. Але справа не у тім. В книзі закручений сюжет, не в міру фантастичний; супергерой; як і положено, напівгола красуня; злобна зубаста звірюка, яка потім стає вірним другом супергерою. Все в каноні. Але на пості героя супроводжує якась пародія на велетенську сороконіжку з тупою слинявою пащекою і дебільними очками-блюдцями. Невже це і є той зубастий монстр, який всіх жахав?! якщо так, то це печально. А так я думаю, що в фільмі добряче перекрутять сюжет (за чим я не жалкую), але може зроблять мляву нісенітницю, як в новому "Конані" (щось я дивилася його і скучала). І згадувала епічного звіроподібного Шварца в старих фільмах. Ото був справжній дикун, яким він і є по книгах.

@темы: кіно, час

12:51 

Весна

Весна, дурдом, в голові весняний хаос, Начальство безсистемно намагається грузити зайвою роботою, ми одбрикуємся, ходим на суботники, робом роботи для благодійних аукціонів (від яких нам ні копійки не перепаде), але є і позитив : я зробила на виставку двох паперових ангелів (тільки забула, як сюди вставляти малі фотки), тому даю посилання : s019.radikal.ru/i640/1204/7f/014cc2c343fa.jpg
s019.radikal.ru/i605/1204/9c/7fab48abd5f2.jpg
А ще слухаю, як звучить весна : на всі пташині голоси.

@темы: весна

00:52 

Весняні справи

Все цвіте так, ніби завтра кінець світу,( і треба до нього встигнути).
Рання і несподівана жара. Цікаво, а що ж буде влітку?
Їздила на 25 років зустрічі випускників. Славно, дівчата ніби не помінялись, тільки майже всі потовстіли (включаючи мене), а хлопці лисі, пузаті (більшість), але всі такі милі, сповнені теплих ностальгійних почуттів. Кумедно, але зворушливо.
Гуляли по Львову, були в музеї під відкритим небом. Гарно, стильно, здорово отак погуляти на природі серед стародавнього ландшафту, один мінус, і на мою думку, дуже істотний : туалет, вірніше його відсутність. Ну як так можна!!!! це ж елементарно! А у нас совєтська дикість. а ще збираємось якесь Євро проводити. "За державу обидно!"

@темы: Життя, подорожі

00:37 

Весна, розмай.

Який красивий травень! ото вже справді розмай. Все таке зелене, свіже, соковите, ясне, ще молоде і буйне, не пригнічене літньою спекою, не виморене сонцем, не прибите пилюкою, не погризене хробаками, цвіте, буяє, сповнене небачених сил. Такого більше ніколи не буває в році. А ще починають співати солов"ї. Як я хочу послухати солов"їв! Збираюся щороку, і ніяк не виходить. Може хоч тепер пощастить.

@темы: Природа, настрій

Хатинка в Абрикосовому Гаю

главная